ДНІПРОВСЬКА ГІМНАЗІЯ № 114 ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 





Інформація для батьків

Якого ставлення потребує школяр? Поради і застереження для батьків
 

Що таке «добре» і що таке «погано» — знаменита казка Корнія Чуковського корисна і в дорослому житті. Батьки школярів, прагнучи усього якнайліпшого для своєї дитини, часто стають занадто вимогливими або ж, навпаки, відходять у тінь, віддаючи «пульт управління» школі. Тож розглянемо, що ж у цьому випадку «добре», а чого робити не варто…

Поради:

  • допомагайте робити домашні завдання, покажіть можливі шляхи рішення;
  • дозвольте школяру бути самостійним;
  • намагайтеся зберегти бажання школяра до навчання;
  • оцінюйте вчинок, а не саму дитину;
  • радійте досягненню успіхів;
  • поясніть, що всі «вчаться на своїх помилках» і від них ніхто не застрахований;
  • будьте впевненими у можливостях і потенціалі дитини;
  • навчіть дитину раціонально розподіляти свій час і витрачати енергію.

Застереження:

  • не презентуйте дитині школу, як щось розважальне чи навпаки — суворе;
  • не виконуйте завдання замість неї, не підказуйте рішення;
  • не контролюйте кожен крок школяра;
  • не примушуйте дитину, а заохочуйте;
  • не займайтеся виховною роботою в поганому настрої;
  • не звинувачуйте учня у відсутності позитивних результатів;
  • не сваріть дитину за кожну помилку;
  • давайте школярику серйозні доручення, довіряйте, не сумнівайтеся в можливостях дитини;
  • не забороняйте мати вільну від занять годину відпочинку і спілкування з друзями.

Окрім того, дуже важливо створити для кожного учня, особливо молодшої школи, ситуацію успіху. У навчанні, як і в будь-якій іншій діяльності людини, ефективною є психологічна формула — «успіх породжує успіх». Це посилює впевненість школяра у власних силах, тому має позитивний вплив на процес здобуття знань.

 

ЯК ДОПОМОГТИ ПЕРШОКЛАСНИКУ?

Ви ніколи не замислювалися над тим, чому першокласникам не ставлять оцінки?

Перший рік навчання - період адаптації школяра до нового кола спілкування, до нового укладу життя, до збільшення фізичного та емоційного навантаження. Щоб у дитини не сформувався комплекс неповноцінності через низку невдач, протягом першого року навчання старанність першокласників і їх успішність оцінюється виключно у словесній формі без застосування 12-бальної системи.

Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другий половині потрібно більше часу. Від чого залежить тривалість адаптації? Перш за все, від того, чи була дитина психологічно готова до школи, а також від її стану здоров’я та рівня розвитку. Батькам першокласників слід розуміти, що адаптація до школи - це процес багатоплановий, тобто в ньому задіяно як фізіологічні явища, так і соціально-психологічні. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 5-6 річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.

2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Як можуть допомогти батьки?

1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.

3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).

4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.

5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.

6. Розвивати комунікабельні здібності.

7. Підтримувати бажання вчитися.

8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.

9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.

Формування у дитини емоційно - позитивного ставлення до навчання

Інтерес до навчання може з’явитися у дитини лише тоді, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов’язку, відповідальності тощо.

Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Якщо одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.

Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?».

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні батьки! Пам’ятайте, що Ваша сім’я — найперша і най­важливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім’ї, роду, народу, до усього живого, повага до рід­ної мови, історії, культури. Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед Ви самі, харак­тер взаємин у Вашій сім’ї. Отож:

• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.

• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім’ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте:діти копіюють дії дорослих і на­самперед батьків!

• Стежте, щоб Ваші слова не розходилися з Вашими справами. Молодший підліток дуже спостережливий і допитливий, і навіть не­величка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати не­довіру Вашої дитини.

Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її мате­рі, матері — із діями батька. Згадаймо народну мудрість: «Якщо бать­ко каже «так», а мати — «сяк» — росте дитина, як будяк!»

• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Ваші син або до­чка — уже підлітки, і їм властиве критичне ставлення до Ваших якос­тей. Тому — не тупцюйте на місці, «зростайте» разом із Вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на Вас.

Успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дити­ни з вимогливістю до неї.

• Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.

• Вправляйтесь із своїми дітьми в гуманних учинках. Організо­вуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім’ї) і допомагати старшим (правильний розподіл до­машніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.

• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, Ви виконуєте не тільки бать­ківський, але і громадянський обов’язок!